Урочище “Скелі Лозоватки” (Середня складність)

День 1 (28 км)

Цього разу свій відпочинок ми вирішили зробили у виді велопоходу. Обравши ціль – “Скелі Лозоватки”, приступили до планування нашого маршруту та технічного обслуговування наших “двоколісних друзів”. В ранці, зібравшись біля нашої уже класичної точки збору — магазину “Копілка”, докупивши необхідні речі, вирушили в кінець нашого селища, в сторону с. Першотравенка. Проїхавши пару кілометрів зрозуміли одне — ми дуже давно не їздили на велосипедах, оскільки наші запаси сил швидко закінчились. Але відпочивши декілька хвилин, відкривши друге дихання ми продовжили на шлях.

Виїхавши на трасу “Кіровоград — Миколаїв” із новим, ідеальним асфальтом, ми нарешті почали насолоджуватись поїздкою на велосипедах. Але наша радість тривала не довго, звернувши з траси на дорогу в с. Першотравенка ми зустріли “класичне” покриття наших доріг, по якому уже їхати було не так комфортно. Проїхавши 5 км, нарешті дібрались до першої точки нашого маршруту – с. Першотравенка.

Трішки відпочивши біля місцевого невеликого ставка, вирушили далі в с. Лозоватка. По дорозі нам відкривались мальовничі краєвиди на поля та невеличкі насадження дерев між ними. Дорога була з невеличкою гіркою, тому їхати було в насолоду. Іноді зупинялись для недовгих відпочинків та щоб насолодитись запашним ароматом квітучої акації. Нарешті, через 10 км, ми дібрались до заповітного селища — Лозоватка. Відразу вирушили до першої і головної цілі нашої подорожі — скелі Лозоватки, шлях до яких виявився не таким і легким. По палкому сонцю викотили наші велосипеди на саму вершину скель, т.к. виїхати на них просто нереально. Через те, що до них ми дібрались приблизно о 12 годині дня, коли температура була найвищою, вирішили розбити міні-табір на пару годин для того щоб повністю дослідити скелі, а також пообідати. Самі скелі незвичайно красиві та важкодоступні, які знаходяться на правому березі річки Інгул. Висота скель – 20 м, протяжність – 400 м. Мають статус заповідних. Скелі цікаві не тільки в науковому, естетичному, а й духовному плані.

Вдосталь відпочивши та дочекавшись поки сонце перестане жарити, вирушили до кінцевої точки нашого маршруту — соснового лісу, що по ту сторону річки. Спуск зі скель був досить адреналіновим, гірка виявилась занадто крутою, велосипедних гальмівних колодок було недостатньо, тому довелося гальмувати ще і кросівками 🙂
Знайшли в лісі гарне місце для табору, залишили наші велосипеди й рюкзаки, та пішли до річки покупатись. І ось це уже було великою проблемою, нормальних підходів до річки не було. Але як кажуть “котре лихо менше, те й вибирають”, тому вибравши найменш важкий підхід, освіжились і повернулись назад до нашого табору. Перебування в сосновому лісі, хвойні дерева якого створювавши особливий шум, не може не зачаровувати. Поставивши намет, розвівши багаття ми нарешті могли підбити підсумки нашої подорожі, яка була для нас не самою легкою, але дуже захопливою.

День 2 (19 км)

Прокинувшись та поснідавши, з біллю в серці від того, що потрібно покидати це місце, та біллю в сідницях, від велосипедного сидіння, ми вирушили додому. Шлях назад до с. Першотравенка обрали таким же, як і першого дня. В селищі вирішили скупатись в місцевому ставку, а далі поїхати польовими дорогами.