Олешківські піски
Мало хто знає, але в Україні є своя пустеля Сахара – Олешківські піски на Херсонщині є другою за величиною пустинею в Європі.
Олешківські піски — другий за розмірами піщаний масив у Європі, розташований у Олешківському районі за 30 км на схід від міста Херсона, за Дніпром, та за 30 км від узбережжя Чорного моря. Власне дніпровські піски займають площу 161 200 га, а з міжаренними землями 210 000 га. Wikipedia.
пустелею Європи, бархани тут подекуди сягають 20 метрів. Вдень піски прогріваються до 70 градусів, а вночі тут досить свіжо.
Трапляються тут і характерні для пустель піщані бурі. Водночас є оазиси, які дарують подорожньому відпочинок. Нині тут організовано природоохоронну зону – Національний природний парк “Олешківські піски”.
Сьогодні, 17 червня, у світу відзначається День боротьби з опустеленням і посухою, тож ми вирішили більше розповісти про Олешківські піски – можливо, це стане вашим наступним місцем для відпустки.
Пустеля розташована поблизу міста Олешки, що на Херсонщині. Особливістю ландшафтів Олешківські піски завдячують своєму походженню. Існує цікаве припущення, що створення пустелі стало результатом того, що долиною стародавнього Дніпра за льодовикової епохи рухався велетенський масив континентального льоду.
Він періодично приходив з півночі руслом Дніпра і приносив із собою сотні кілометрів ґрунтової маси, що залишалася після танення льодовика. Цей ґрунт формував природні дамби, що відмежовували прильодовикові озера від нижньої ділянки русла ріки.
Коли ж льодовик танув, рівень води в цих озерах поступово підіймався, і в якусь мить дамба не витримала напруги і прорвалася. Величезний потік води рухався Дніпром до Чорного моря і змивав все на своєму шляху. В районі сучасної Нової Каховки швидкість потоку зменшувалася і трильйони тон піску, змитого з берегів Дніпра, осідали на дно, що утворило масивні піщані арени.
Попри те, що у певному сенсі піски завжди існували в долинах Дніпра, все ж їх поширенню сильно сприяла людська діяльність. У 18-19 століттях тут велося активне тваринництво, а саме вівчарство. Худоба почала знищувати рослинний покрив, збільшуючи простір для пісків. До того ж розширення піщаного масиву було підсилене вітровою ерозією.
Від кінця 18 століття почалися роботи з метою стримування поширення пісків, було створене Олешківське лісництво для підтримання лісорозведення. Однак у другій половині 19 століття, після наділення селян землею, ліси сильно постраждали, що призвело до збільшення площі пісків.
Щоби зупинити цей процес, почалося активне насадження соснових лісових масивів, садів та виноградників. Тому Олешківські піски правильно визначати як напівпустелю.
Пустелю умовно поділяють на 7 арен, кожна з яких відрізняється природними та кліматичними особливостями. Вона складається з чисельних барханів заввишки близько 5 м (окремі сягають 20 м), що пересуваються завдяки дії вітру.
Влітку температура піску сягає 70°C, крім того тут рідко йдуть дощі, а іноді трапляються навіть піщані бурі. Глибоко під пісками розташований прісноводний пласт, але його використання жорстко обмежується, адже він необхідний для стримування росту пустелі.
Тривалий час Олешківські піски були закритою зоною. На території пустелі розташовувався військовий полігон. За часів Радянського союзу тут проводилися військові навчання, що включали стратегічні бомбардування країнами Варшавського договору.
Понад 2 десятки років тому над пустелею шмигали літаки, вправляючись у влучності. Тож скільки вибухівки ховають бархани – невідомо. То тут, то там з-під піску іноді визирають шматки військового металу.
Тут знаходили і прості гільзи від автомату, і цілі бомби, що колись так і не розірвалися. Туристам зазвичай боятись нічого, але варто бути уважними та обережними.
На території Олешківських пісків є всі умови для активного туризму: пішохідні, велосипедні, кінні та автомотопоходи і трофі по пісках. Надто тут розвинене катання на квадроциклах та джипах.
На жаль, ще не багато українців поінформовані про наявність в країні пустелі, яку офіційно визнають другою за величною на європейському континенті. Тому такі місця варто відвідувати, популяризувати їх і радити всім знайомим цю природну пам’ятку.
Адже тут все є для розвитку активного туризму – чудове місце розташування поруч із залізницею та морське узбережжя за 30 км. Тож туристи можуть вибратися в пустелю, не втрачаючи багато часу.
Коли вирушати: їхати краще у травні-червні, коли у таврійських степах цвітуть дикі маки, або у вересні-жовтні, коли сонце вже не так сильно припікає.
Що взяти з собою: якщо ви подорожуєте самостійно, в Олешках слід купити їжу й набрати води, оскільки далі магазинів може не бути. Якщо ви потрапили сюди у хмарну погоду, можете легко заблукати, тому компас – обов’язковий атрибут.
