Межові Камені або Межняки

«Межові камені» – археологічний пам’ятник України часів пізнього неоліту, знаходиться біля села Нечаївка що в Кіровоградській області. Являє собою два ряди з 12-ти паралельних кам’яних монолітів – алею менгирів. Можливо, ця культова споруда, пов’язана з божеством Сонця. Ряди зорієнтовані зі сходу на захід, висота паралельних пар брил однакова. Найвища друга пара (до 1,50 м), висота наступних поступово зменшується. Відстань між сусідніми брилами лав збільшується. Кваліфікованих археологічних досліджень пам’ятника не проводилося. «Межові камені» розташовані поблизу злиття річок Саваклея і Саваклейчіка, недалеко від сіл Нечаївка і Голубієвичі.

За легендою, камені встановив диявол, коли хотів розділити землю на дві частини: для грішників і для праведників. Але Бог зруйнував кордони. Залишилися тільки ці камені від колишньої кордону.

У багатьох країнах Європи, серед полів і лугів, на високих пагорбах, близько старовинних храмів, в лісах, часто прямо посеред доріг і на галявинах біля будинків, де живуть люди, підносяться величезні камені – менгіри (менгір так і перекладається – «довгий камінь» ). Іноді вони стоять поодинці, іноді шикуються в кільця і ​​півкола або утворюють довгі ряди і цілі алеї. Деякі спрямовані прямо вгору, інші наклонені і здається, що падають. Але це «падіння» триває вже п’ять, а то й шість тисяч років: саме стільки часу, на думку вчених, існують найдавніші з них. Бретонці називають їх пельванамі, що означає «стовп-камені», а англійці – «стоунхенджом». Багато дослідників вважають їх першими достовірно рукотворними спорудами, що збереглися до наших днів.

Межові камені розташовані в місці злиття Сугоклею та Сугоклейчика, неподалік сіл Нечаївка та Голубієвичі. Поблизу знаходиться курган періоду бронзи та грот (кам’яний навіс) Чортова печера, розкопки в якому показали наявність культурного шару (знайдені залишки багаття, черепки посуду, кістки тварин).

Відстань між каменями у парах від 1,5 до 3,2 м, а відстань між сусідніми парами каменів — від 12 до 150 м. Переважна частина менгірів укопана у ґрунт або лежить безпосередньо на поверхні, камінь із 13-ї пари є виходом гранітного щита. Висота наземної частини найвищого вертикально вкопаного каменю 1,3 м. Інші камені заввишки від 0,16 до 0,93 м. Різниця перепаду абсолютних висот найнижчої та найвищої точок алеї — приблизно 25 м. Біля останньої пари розташовано “кільце” з 5 масивних каменів.
За визначенням співробітників геологорозвідувальної експедиції № 37, каміння місцевого походження — граніти порфіробластові різного ступеня вивітреності. Вага найбільшого менгіра — щонайменше 2 тонни. Складність роботи будівничих полягала не лише у переміщенні важких каменів, а й у дотриманні високої точності спорудження алеї — через усі 15 пар проходить єдина пряма.
Неподалік від мегалітичного комплексу виявлено три давні поселення, два з яких датуються добою бронзи (II тис. до н. е.), а одне — часом черняхівської культури (III—V ст. н. е.). В. Собчук припускає, що Межові камені також належать до доби бронзи.
Поблизу менгірів виявлено велику кількість окремих курганів та курганних груп. Найбільше зацікавлення викликає курганна група, що на відстані 0,5—1,5 км у західному напрямку від останньої пари. Якщо умовно продовжити осьову лінію мегалітичного комплексу в південно-західному напрямку, то вона перетне ареал цієї курганної групи з трьох насипів. На поверхні найбільшого кургану знаходиться декілька великих укопаних каменів.
За свідченнями місцевих жителів, «кам’яних стовпів» в околицях Нечаївки раніше було досить багато, але їх часто використовували для огорож або фундаментів. «Стовпи» стояли рядами(«загорожі») або колами(«чортові» або «відьмині кола») їх можна спостерігати на південній околиці села.